Папа Франциск перед смертю пожертвував усі свої гроші дитячій в’язниці

Про це заявило The Economist. Видання звернуло увагу на деякі моменти з життя Хорхе Маріо Бергольйо та розпорядження у його заповіті.
Зокрема, Франциск захотів, щоб його поховали у папській базиліці Санта-Марія-Маджоре. "Як можна далі від Ватикану, наскільки це було можливо з погляду пристойності", – зазначили журналісти.
Тому похоронний кортеж мав подолати шість кілометрів вулицями, заповненими аплодуючими натовпами. Коли публічна офіційна церемонія прощання завершилася і президенти та прем’єр-міністри поспішали на свої зворотні рейси, найбідніші жителі Риму чекали, щоби зустріти прибуття тіла Франциска, поміщеного у просту дерев’яну труну.
Санта-Марія-Маджоре розташована за кілька сотень метрів від головного залізничного вокзалу, в частині Риму, усіяній дешевими готелями. Це околиця району, який починає облагороджуватися, але в якому все ще висока частка іммігрантів.
"Він уникав мирських атрибутів папства. Він відмовився переїжджати в Апостольський палац, віддавши перевагу замість цього жити в двокімнатному номері в гостьовому будинку Ватикану. Його ніколи не бачили в традиційних блискучих червоних папських капцях, які любив його попередник, папа Бенедикт XVI, і він віддавав перевагу потертим, чорним черевикам з ортопедичними устілками", – розповіли у The Economist.
Автори публікації вважають, що крізь життя й відхід Папи можна відстежити послання про те, що "справжнє місце його церкви – на узбіччі суспільства". Крім того, покійний понтифік втілював віру, яка не відкидає сумніви й невизначеності. Можливо, його найвідоміший коментар, це відповідь на запитання про ЛГБТ: "Якщо людина гей, шукає Бога і має добру волю, хто я такий, щоб судити?"
Тепер перед кардиналами, які зберуться приблизно через тиждень у Сикстинській капелі на конклав, стоїть вибір, чи "вибрати людину, готову глибше вивчити області, які Франциск відкрив для вивчення, чи повернутися до більш звичного католицизму тих, хто був до нього".
Распечатать